Port of Leith є головним морським портом Единбурга та одним з найстаріших портів Великої Британії. Протягом століть він слугував ключовими морськими воротами столиці Шотландії, поєднуючи місто з європейськими торговельними маршрутами. Так, його розвиток від середньовічної гавані до сучасного глибоководного об’єкта відображає ширшу історію економічних і технологічних змін країни. Далі на edinburghname.
Історія заснування та розвитку Port of Leith
Літ сформувався як морські ворота Единбурга ще у середньовічну добу. Уздовж однойменної річки з’явилися перші причали, що забезпечували місто зв’язком з Північним морем і торговими шляхами Європи. Протягом століть інфраструктура розвивалася поступово, але до кінця 18 століття старі причальні стіни вже не відповідали обсягам і темпам морської торгівлі. Поворотним моментом стало залучення відомого цивільного інженера Джона Ренні, якому доручили розробити масштабний проєкт модернізації гавані. Його плани знайшли відображення на мапі Единбурга й Літа 1804 року, складеній Джоном Ейнслі, де було показано майбутню систему доків, що мала поєднати гавань на річці з Нью-Гейвеном.
Першим практичним результатом перетворень Port of Leith стало відкриття у 1806 році першого мокрого доку. Невдовзі розпочалося будівництво East Dock, а за ним — West Dock. У 1833 році начальник доків і інженер комісії Пітер Вайт запропонував амбітний план подальшого розвитку, що заклав основу для нових масштабних робіт. Так, у 1846 році розпочалося будівництво Victoria Dock, у 1862 році Albert Dock, а у 1896 році інфраструктура доповнилася Alexandra Dry Dock.
У 20 столітті Port of Leith адаптувався до індустріальної економіки та нових типів вантажів. Зерновий елеватор Imperial Dock, збудований у 1933-1934 роках і розширений у 1950-1960-х, став символом важливої ролі порту у перевалці сипучих зернових культур. Кульмінацією модернізації стало спорудження глибоководного морського шлюзу наприкінці 1960-х років. Водночас корабельні забезпечували роботою тисячі людей і формували промислову ідентичність району. Завершення цієї епохи настало у 1984 році із закриттям останньої суднобудівної компанії Henry Robb.
Після занепаду традиційної портової індустрії Літ поступово увійшов у нову фазу свого розвитку. Територія, яка десятиліттями асоціювалася з вантажними доками, складами та корабельнями, стала об’єктом масштабної міської реконструкції. У 2001 році відбулося відкриття комплексу Ocean Terminal, зведеного на місці колишніх індустріальних доків на північній околиці міста, між історичними портами Нью-Гейвен і Літ. З часом він перетворився на найбільший торговий і розважальний центр Единбурга. На момент відкриття він включав два універмаги, численні магазини, ресторани та кафе, а також багатозальний кінотеатр на 12 залів.
Влітку 2022 року було офіційно підтверджено, що Единбург прийме українських біженців, яких тимчасово розмістять у Port of Leith. Для цього було залучено круїзний лайнер MS Victoria, пришвартований у гавані, що став проміжним прихистком для людей, змушених покинути свої домівки через війну. Паралельно з цим у Ланаркширі розпочалися ремонтні роботи приблизно на 200 муніципальних об’єктах, які планували переобладнати під постійне житло для мешканців лайнера.
Визнання та значення діяльності Port of Leith
Port of Leith посідає особливе місце в економічній, інфраструктурній та культурній історії Шотландії. Як головний морський порт Единбурга й найбільший закритий глибоководний порт країни, він протягом століть формував торговельні зв’язки столиці з Європою та світом. Під управлінням компанії Forth Ports об’єкт перетворився на багатофункціональний логістичний центр, здатний обслуговувати круїзні лайнери, генеральні й контейнерні вантажі, сухі насипні матеріали та складні проєктні перевезення.
