Важко посперечатися з тим фактом, що Единбург належить до числа найвідоміших міст світу. Його дивовижна історія привертає увагу численних туристів, які не перестають відчувати неймовірний інтерес до цього чудового місця. Далі на edinburghname.
Звичайно, як і будь-яке інше місто за час свого становлення Единбург пройшов чимало етапів, які згодом надали йому тих “фірмових” рис та особливостей.
Однією із найцікавіших сфер розвитку Единбурга є його промисловість. Цей напрямок зміг дати роботу та впевненість багатьом жителям міста та його околиць. Ну, і звичайно, він відіграв величезну роль у місцевій економічній складовій.
Якщо згадувати всі заводи та підприємства, які існували в Единбурзі в той чи інший час, цілком можливо скласти доволі великий довідник.
Але в цій статті йтиметься про об’єкт, який зміг запам’ятатися, як один із найважливіших единбурзьких заводів. І хоча він давно припинив своє існування, пам’ять про нього та його діяльність дбайливо зберігається містянами.
З чого все починалося
Отже, Bonnington Chemical Works. Його заснували у далекому 1822 році. І головне завдання роботи даного підприємства полягало в тому, щоб переробляти залишки кам’яновугільної смоли та гідрату аміаку. У цьому сенсі завод був абсолютно ексклюзивним та унікальним. Тому що до нього не було аналога, де фактично з “відходів” виготовлялася корисна продукція.
Окремо слід сказати, що секрет успіху Bonnington Chemical Works полягав у тому, що це підприємство поєднує технічні, наукові та комерційні навички співробітників різних рівнів. А ще цілком справедливо сказати, що завод розвивався разом із галуззю кам’яновугільної смоли. І звичайно ж, на його діяльність впливали тодішні промислові, соціальні та політичні погляди.
Передісторія
Варто зазначити, що передісторія появи Bonnington Chemical Works пов’язана із газовим освітленням в Единбурзі. А точніше, його запровадженням. Це відбулося в 1818 році.
Пояснити цей факт можна так.
Справа в тому, що для забезпечення більш сучасного способу освітлення вироблявся кам’яновугільний газ. І внаслідок цього з’являлися великі залишки кам’яновугільної смоли та аміачного лугу. Останні якраз і стали згодом основною сировиною до роботи згаданого заводу.
Виробництво
Як було вже сказано вище, в 1822 році Bonnington Chemical Works офіційно був заснований і почав свою діяльність. І перші роботи там були пов’язані з перегонкою кам’яновугільної смоли для того, щоб відокремлювати лігроїн.
А вже в 1830 році підприємство займалося виробництвом смоляної олії, лігроїну, а також вуглецевої сажі.
Крім того, на заводі активно йшов процес переробки аміачного розчину на нашатир.
Джон Вілсон Андерсон, якому судилося стати ключовою фігурою у становленні Bonnington Chemical Works, також ініціював виробництво соляної та сірчаної кислоти, а також кальцинованої соди. Причому, на думку Андерсона, завод став дебютантом Великобританії, тому що він перший виробляв останній продукт, застосовуючи метод Леблана.
Новий рівень
Після 1835 року завод вийшов на новий продуктивний рівень. І тоді його новою продукцією стало дорожнє асфальтобетонне покриття та добрива на основі сульфату амонію. Слід зазначити, що такі нововведення виникли завдяки наступному керівнику підприємства Томасу Естлі. До речі, він був зятем вже покійного на той час Андерсона.
Пізніше, а саме в 1847 році Bonnington Chemical Works пережив новий етап. Крім зміни керівництва, на підприємстві розпочалося виробництво нової продукції. Йдеться про сульфіт натрію, тіосульфат натрію, а також спеціальну фарбу на основі сульфіду міді.
Постійний розвиток
Цікаво, що завод не стояв на місці і продовжував своє вдосконалення. Звичайно, багато в чому це діялося завдяки людям, які там працювали.
Ось і в 1856 році з приходом нового керівника в особі Едмунда Рональдса підприємство почало виробляти кокс, бензол та коксове масло. При цьому успішно продовжувалося виробництво всієї попередньої продукції.
Мало того, новий керуючий подбав про екологічну сторону діяльності заводу. Це проявилося встановленням великого димаря, який сприяв би скороченню викидів.
Також Едмунд подбав про введення в експлуатацію нового кислотного заводу, де почалося виробництво сірчистого кислого газу, а також сірчаної та соляної кислоти.
Кінець епохи
Виходячи з усього описаного, неважко уявити, що Bonnington Chemical Works відрізнявся по-справжньому грандіозною діяльністю. І, звичайно, він був справжнім лідером виробничої сфери.
Однак, на жаль, термін діяльності навіть найпотужніших підприємств обмежений. Ось і Bonnington Chemical Works не став винятком. Його робота припинилася у 1878 році.
Нагадування з минулого
Але, як відомо, доля всього масштабного не може бути забута та викреслена назавжди.
І згаданий завод став цьому черговим доказом. Справа в тому, що через багато років розкопки на Bonnington Road Lane явили світові “залишки” Bonnington Chemical Works.
Відповідно до топографічних карт Единбурга, до 1877 року планування підприємства значно змінили. Тоді з’явилися кілька нових будівель заводу, які не відрізнялися великою площею.
А ще на картах 1877 року можна було побачити резервуар зі смолою. І це не дивно, адже основною сировиною у роботі заводу була саме кам’яновугільна смола.
Таким чином, Bonnington Chemical Works можна сміливо вважати одним із найвпливовіших підприємств свого часу. Адже вся продукція, вироблена там, мала величезний попит. А процес постійного розвитку заводу є доказом того, що діяльність підприємства управлялася і регулювалася справжніми професіоналами своєї справи.