У середині XIX століття, коли людство лише починало відкривати силу електрики, в шотландському містечку Единбург народився хлопчик, який мріяв змусити звук подолати відстань. Александр Белл зростав у сім’ї, де цінували мову, навчання й досліди. Його мати зовсім рано втратила слух, і це глибоко вплинуло на майбутнього винахідника. Він прагнув зрозуміти технічний аспект звучання, шукаючи спосіб зробити спілкування доступним для всіх. Далі на edinburghname.
Наш матеріал покликаний розглянути життєвий шлях Грехема, від дитячих дослідів до великих відкриттів. Ми розповімо про його юність і освіту, роботу з глухими учнями, створення телефону та інші інновації – фотофон, авіаційні проєкти, наукові експерименти.
Походження
Для юного Александра світ із самого початку визначився відгомоном. Він народився і виріс в Единбурзі – інтелектуальному центрі, що вирував дослідницькими дебатами й мистецькими пошуками. Та справжній епіцентр його всесвіту знаходився у власному домі. Сім’я Беллів буквально жила акустикою. Батько, Александр Мелвілл Белл, був видатною фігурою, професором риторики та фонетистом. Половину свого життя присвятив вивченню механіки мови.
Мати хлопчика, Еліза Грейс Сімондс Белл, поступово втрачала здатність чути. Помалу реальність перетворювалася у болючий вир, де безжалісна стіна тиші розросталася між ним та однією з найближчих серцю людей.
На цьому тлі формальна освіта здавалася прісною. Хоча юнак відвідував престижну Королівську середню школу (Royal High School), розум давно покинув кордони теперішнього. Він залишив заклад у ранньому віці, не маючи жодного інтересу до класичної програми. Істинне здобуття знань відбувалося вдома, серед незліченних книг батьківської бібліотеки.
Назустріч долі
1870 рік став для родини Беллів початком кардинальних змін: вони залишили Шотландію, шукаючи здоровішого клімату, тому оселилися у провінції Онтаріо, Канада. Відносна тиша канадської провінції дозволила Александру продовжити сімейну справу, адже тут він почав успішну співпрацю із міською громадою.
Уже наступного календарного періоду його репутація як славнозвісного фахівця з вокальної фізіології та методів навчання людей з обмеженими вадами слуху приводять до Сполучених Штанів. Бостон буквально прийняв единбуржця силою розпростертих обіймів. Щоденне занурення у механіку звуку зіграло роль каталізатора для чогось більшого. Грехем не міг ігнорувати головний технологічний виклик епохи – телеграф. Ця технологія дозволяла передавати лише сухі, переривчасті сигнали. Белл же, глибоко розуміючи саму природу звукових хвиль, поставив собі нечувано амбітне запитання: чи можна змусити електричний струм вібрувати так само як коливається повітря від людського голосу?
Досягнення відповіді потребувало значного фінансування, пошуки якого привели до зустрічі із впливовими меценатами. Серед них відзначився і Ґардінер Габбард, талановитий юрист. Та визначальною стала зустріч не з ним, а з його донькою. Мейбл перестала чути у ранньому дитинстві, тому невдовзі вона пішла на навчання до Белла. Її інтелект та внутрішня сила миттєво зачарували молодого винахідника. У 1877-му вони побралися.
Звучання на відстані
Раніше ми зазначали про одержимість уродженця “Північних Афін” щодо можливості електричного струму відтворювати тембр живої людини. Кульмінація цієї роботи настала 14 лютого 1876 року, коли він подав до Патентного бюро США заявку на «спосіб та пристрій для передавання голосових звуків телеграфічно». Історія ледь не пішла іншим шляхом, адже лише кількома годинами пізніше інший новатор, Еліша Грей, подав схожу ідею.
Доля виявила прихильність: патент було видано з дивовижною швидкістю вже 7 березня. А всього через три дні бостонська лабораторія засвідчила неймовірний хід подій. Працюючи над удосконаленим передавачем, Александр вимовив у пристрій фразу, адресовану помічнику в іншій кімнаті: «Містере Вотсон – прийдіть сюди, я хочу Вас побачити». Той почув кожнісіньке слово.
Усі усвідомлювали потенціал цього винаходу, тому чоловік разом з інвесторами заснували компанію Bell Telephone Company для комерціалізації технології. Офіційно розпочалася телефонна ера. Проте сам винахідник продемонстрував унікальну рису, зовсім нехарактерну великим інноваторам. Нескінченні позови та рутина бізнесу настільки його втомлювали, що бажання здобути статус “телефонного магната” швидко зникло. Щойно забезпечилася перемога у патентних війнах, житель Шотландії втратив комерційний інтерес.
Подальші відкриття
У 1880-му, отримавши від уряду Франції престижну премію Вольта (Volta Prize) за досягнення в електричній науці, одразу інвестував гроші у розвиток вродженого покликання. Він заснував Вашингтонський інноваційний центр – Volta Laboratory.
Ключові розробки, створені під її дахом:
- Фотофон – винахід, який передавав звук через сонячне проміння. Фактично, це була перша спроба бездротового зв’язку; так званий пращур волоконно-оптичної мережі.
- Графофон. Працюючи зі своїм кузеном Чічестером та інженером Чарльзом Тайнтером, взявся за вдосконалення фонографа Едісона. Їхній варіант використовував набагато практичніші воскові циліндри замість крихкої олов’яної фольги.
Остання гавань генія
Наприкінці 1880-х Грехем шукає спокою від метушні ділового світу. Прекрасним місцем перепочинку для нього став острів Кейп-Бретон, Канада. Там, поблизу селища Баддек, збудував величний маєток «Beinn Bhreagh» (з шотландсько-гаельської має переклад «Красива гора»).
Захоплений бажанням польоту, Александр марить авіацією. У 1907-му навіть профінансував “Aerial Experiment Association” – групу молодих, талановитих інженерів. Хоча його власні експерименти з гігантськими тетраедричними повітряними зміями не обвінчалися успіхом, робота AEA допомогла закласти основи канадського повітроплавання.
